ВРАЖЕННЯ ЗІМОНА

 Мене звати Зімон, мені 21 рік і наразі я живу в Німеччині. Останній рік я провів, працюючи волонтером в українській неурядовій організації у Києві, і викладав німецьку студентам. Згодом я розпочну вивчення східноєвропейського регіону у навчальному закладі Потсдаму.

   Коли  я приїхав в Україну, я не знав мови, хоча й мав деякі навички читання, оскільки трохи розумівся на російській мові. Через декілька тижнів я прийняв рішення почати вивчати українську, адже вона пронизувала всі сфери мого щоденного життя,  від дорожніх знаків і білбордів і до занять українського народного танцю, які, звичайно, проводяться українською.

    Я дізнався про Інститут Сковороди через Інтернет, коли шукав можливості для вивчення української мови як іноземної. На перший урок я прийшов разом із другом і були позитивно вражені тією зацікавленістю і щастям, з яким студенти навчали нас своєї рідної мови.  Мені подобалась неформальна та невимушена атмосфера під час занять і мовного клубу. Вчителі та волонтери завжди були раді пояснити будь-який складний випадок чи виняток. Вони чудово виконують свою роботу!

   Часто було важко знайти час для виконання домашніх завдань, але, думаю, це основна проблема. Іноді винятки, а також несправжні друзі перекладача (false friends of translator), було важко зрозуміти і запам’ятати. Взагалі мені дуже подобаються і викликають усмішку деякі українські слова, які були запозичені з німецької мови. Дуже цікаво чути такі слова, як цукор, дах чи ліхтар (tzukor, dakh or likhtar). Тож зараз я пов’язую українську з такими думками: це окрема мова (не щось середнє між російською та польською), чудово звучить, має безліч винятків, відкриває тобі Україну, дуже цікава для вивчення.

   Я високо ціную вашу ініціативу вчити іноземців української на волонтерських засадах. Я сподіваюся, що кількість ваших послідовників буде неухильно зростати та все більше людей дізнаються про існування інституту. Думаю, Інтернет – це чудовий засіб, щоб поширювати інформацію про вас і вашу діяльність. Але, можливо, треба спробувати залучати нових учнів, безпосередньо відвідуючи навчальні заклади.

     Тож хочу дати маленьку пораду для новачків – не здавайтеся! Знання української допоможе вам не лише вижити, а й краще зрозуміти місцевих жителів і різні куточки України.