Тарас Хлопецький: про автостоп, громадську діяльність та активних людей

Бесіду вела Анастасія Нерознак

Вважаєте, сучасна молодь деградує? Перетворюється на лінивих овочів, які лише варяться цілими днями перед моніторами комп’ютерів та ноутбуків? А от і ні! Саме це вперто та рішуче доводить Тарас Хлопецький  звичайний хлопець із Городка Львівської області, один із активістів Львова, колишній член скаутської організації, нині член всеукраїнської молодіжної громадської організації «ФРІ Плюс», мандрівник-автостопер, який нещодавно повернувся із Норвегії, а також відвідав Польщу, Чехію, Швецію, Італію, Німеччину та Францію.

— Оскільки ти нещодавно був у Норвегії, перше питання про твою мандрівку: що найбільше вразило у цій загадковій країні?

 Найбільше, звісно, запам’яталася природа. Тепер досить складно уявити ще якусь країну, яка може зрівнятися з тим, що я побачив у Норвегії.

2 Окрім того, не можуть не вражати люди. Вони там надзвичайно доброзичливі, довірливі якісь. Завжди готові допомогти.

Оскільки Норвегія дуже дорога країна, режим економії в нас був максимальний. Їздили ми автостопом, а ночували де прийдеться, дуже часто в наметах неподалік від трас. Але такі подорожі дають краще пізнати місцевих людей. При чому, часто виявляється, що чим дорожча машина, чим вище соціальний статус у людини, тим вона добріша та довірливіша. Сподіваюсь, кількість таких людей збільшиться і в Україні.

Наприклад, був випадок, коли нам навіть залишили ключі від дому, а самі мешканці поїхали на роботу. Інша жінка сама запропонувала в неї заночувати. Надворі було досить холодно, вона вирішила допомогти. Також цікаво, що всі емоції в норвежців  на обличчях, тому не було якогось страху, що нас хочуть кинути чи обманути.

— Дай, будь ласка, кілька порад, на що необхідно зважати під час отаких екстрім-бюджетних мандрів?

 Перш за все, зважати на погоду.

По-друге, обов’язково мати з собою фотоапарат чи відеокамеру – таку красу треба зберегти. Хоча, чесно кажучи, були такі моменти, коли настільки перехоплювало подих, що про фотоапарати чи селфі взагалі забував.

Третє  не забувати про ціни. А в Норвегії вони космічні. Звичайнісінький хот-дог на заправці коштує близько 90 гривень, якщо перевести на нашу валюту. Краще зробити так, аби в самій країні взагалі нічого не купувати. Ми, наприклад, усі продукти везли із Польщі. Також варто знати, що в Норвегії таке явище як автостоп невідоме. Та й громадського транспорту особливо немає. Якщо порівнювати у відсотковому співвідношенні, то в Україні громадським транспортом користується близько 80%, в Норвегії це максимум 20%. А пішки взагалі ходять відсотків 10-15 населення. Також багато велодоріжок,

— Як ти взагалі почав їздити автостопом, чи давно так подорожуєш?

 В Європі це був мій перший автостоп. Проте вже тривалий час подорожую так Україною. Особисто я їжджу автостопом скоріше навіть не з метою зекономити, а через нові знайомства, живе спілкування, певний досвід. Так відчуваєш контраст між людьми.

До цього в Європі бував у багатьох країнах. Зокрема, сподобалася Франція, Нормандія. А от Париж не вразив  велика кількість іноземців, місто переповнене ними.

—  Улюблений куточок в Україні?

— Безперечно, Бакота. Туди також їздив автостопом.

— Яка країна наступна у твоєму «віш-листі»?

 Ісландія. Також хотілося б об’їздити ту частину Європи, де ще не був.

 Якщо відволіктися від теми подорожей, в тебе дуже активна громадська позиція. Ти член всеукраїнської молодіжної громадської організації «ФРІ», організатор багатьох проектів, як розпочалася така твоя діяльність?

 До «ФРІ» я був членом скаутської організації. Потрапив туди ще школярем завдяки мамі, яка в одній із церков, львівському монастирі Святого Онуфрія, побачила оголошення про скаутський табір. Потому якось втягнувся. Саме з цією організацією об’їздив більшість європейських країн.

Навіть заснував осередок у своєму рідному містечку Городку. Виховував дітей віком від 8 до 12 років.

До «Фундації Регіональних Ініціатив» потрапив порівняно нещодавно  я член організації 1 рік. Дуже тішуся, що потрапив туди, оскільки знайшов багато однодумців. Разом ми організовуємо багато соціальних та освітніх проектів. З останніх можу виокремити акцію “Let’s do it Ukraine”  прибирання вулиць Львова, лекцію «Ковток Норвегії», де власне ми і розповідали про подорожі цією країною. Також знімали короткометражку про хабарі у ВНЗ, відвідували дитбудинок.

Інколи, правда, настільки втомлююся від усього, що хочеться просто сидіти вдома. До того ж, останнім часом став усвідомлювати, що чим старше ти стаєш, тим менше в тебе залишилось часу. А взагалі, дуже люблю активних людей. Саме такі змінюють країну.

Фотографії люб’язно надані Тарасом Хлопецьким