ЗНАЙОМТЕСЯ З БАРТОШЕМ!

Усім привіт!
Jak się macie? – Як ваші справи? Мене звати Бартош і я з країни, яка знаходиться у самому центрі Європи, – Польщі. Мені 24 роки. Я захоплююсь культурою країн Східної Європи та іноземними мовами. Цього року я закінчив університет у Польщі й одночасно в Києві. Я би хотів поділитися з вами своєю історією вивчення української та спогадами про Інститут Сковороди (ІС).
Я познайомився з працівниками ІС у 2015 році, коли приїхав до Києва у якості волонтера Європейської Волонтерської Служби. Це був чудовий час! Я ніколи не пожалкував ні про рішення приїхати в Україну, ані про намір вивчати українську мову. Цей крок був одним з ключових у моєму житті – думаю, це можна назвати саме так. Перш за все, я вступив на магістратуру до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, отримав роботу в Києві, я набагато легше налагоджую зв’язки з людьми – існує ще безліч інших переваг, якщо ти вивчаєш українську. Тим не менш, ключова річ, яка допомогла мені прийняти рішення, – це мій найкращий друг-українець. Він сказав, що якщо я візьмуся за вивчення мови, то стану першим іноземцем з тих, кого він знає, хто розмовляє російською і українською водночас. Тож у мене не було вибору. Я мусив прийняти виклик і ні разу про це не пожалкував!
Чесно кажучи, мої перші кроки у вивченні української не були дуже вдалими. Насправді, це було доволі тяжко. Потім я дізнався про Інститут Сковороди. Це чудовий заклад, щоб вивчити українську. Заняття проводились у різних місцях, найчастіше у музеях. Справді, я з любов’ю згадую час, коли радів за свої успіхи в навчанні чи коли особисто спілкувався з волонтерами Інституту. Ми могли розмовляти про все на світі, особливо тоді, як моя українська ставала все кращою і кращою. ВІд щирого серця можу сказати, що сумую за тими днями.
Що мені справді подобалось у вивченні української, це враження, яке я справляв на людей, і навіть їхній щирий подив. Мені було так приємно, коли вони хвалили мою українську та висловлювали вдячність за те, що я доклав стільки часу й зусиль, щоб вивчити їхню державну мову. І саме це було найбільшою винагородою.
Гадаю, друзі, яких я зустрів в Інституті Сковороди, пишаються моїми успіхами. Я вільно володію українською, я став випускником київського університету – вони вірили в мої сили, за що я надзвичайно вдячний.
Між іншим, хочу звернутися до іноземців, які взагалі не знають української…Не турбуйтеся про це. По-перше, викладачам Інституту Сковороди під силу допомогти вам заговорити українською. На початку шляху не засмучуйтесь через свої помилки, інтонацію, акцент…просто говоріть. Я знаю, про що кажу. Я вільно володію чотирма мовами і ніколи не забуваю про цю пораду.
Підводячи підсумки, мені б хотілося додати про себе ще дещо…Світ ловив мене, та не спіймав. Маю надію, що я зможу повторити ці слова одного дня…в кінці свого шляху.

Всім успіхів у вивченні української мови!